Невідомі хобі відомих закарпатських художників

Липень

21

2018

Невідомі хобі відомих закарпатських художників

С

порт, музика, подорожі й навіть політика – закарпатські митці, як-от Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Андрій Коцка, окрім малювання, мали чимало захоплень. Про них варто дізнатися, аби краще зрозуміти життя художників. То ж чим любили займатися наші знані митці?

Подорожували: від Румунії до Фіджі. Сповнитись враженнями і натхненням, сидячи на місці, практично неможливо. Тому багато закарпатських митців постійно відвідували різні місцевості та країни. Так, однією з головних розваг живописця, класика крайового малярства ХХ століття Гаврила Глюка були саме подорожі. Навіть попри те, що за своє життя встиг пожити у трьох столицях – Будапешті, Бухаресті та Кишиневі – митець, як тільки випадала нагода, сідав у свій американський автомобіль "Віліс" і їхав вивчати закарпатські (Міжгірщина, Великоберезнянщина) та румунські гірські села.

Особливо любив подорожувати і "нелюбимий" радянською владою "шістдесятник", художник-авангардист Ференц (Ичі) Семан. Він двічі пішки (!) обійшов усе Закарпаття. Більше сотні разів бував у Москві, а також у Єревані, Тбілісі, Санкт-Петербурзі, Ризі. В 1988-му році нарешті помандрував і до США. Міг би й раніше, адже до того часу родичі кілька разів надсилали йому запрошення.

А ось народний художник УРСР Антон Кашшай більше любив виїжджати за межі СРСР. Свого часу він отримав хорошу стипендію від Академії мистецтв і використав її саме на подорожі. Окрім країн соцтабору, він побував у Франції, Італії, Норвегії, Канаді, Японії та навіть на далеких островах Фіджі.

Живописець Василь Бурч поїхав ще далі – в Африку. Любив подорожувати й один із основоположників закарпатської школи живопису Адальберт Ерделі. Він був постійним гостем європейських країн. Як і його соратник, народний художник Йосип Бокшай. І для обох було величезною трагедією закриття кордонів, коли територія Закарпаття відійшла до УРСР.

Музика та книжки. Захоплювалися митці й музикою. Так, Василь Бурч був диригентом хорових колективів, оркестрів, грав на скрипці та мав чудовий голос. Гарно співав і народний художник України Ернест Контратович. Він був хорошим тенором, молодим його навіть запрошували до Праги в консерваторію. Полюбляв співати "Взяв би я бандуру", "Ой у лузі червона калина". Любив музику і Адальберт Ерделі. Він грав на скрипці, роялі та віолончелі, з останньою навіть виступав у складі Сигітського оркестру (Румунія).

Художник-живописець Йосип Бабинець не тільки захоплювався музикою, а й танцював – у Закарпатському народному хорі.

А ось Йосип Бокшай віддавав перевагу книжкам. Як і народний художник України Василь Габда. Останній взагалі був фанатом і часто читав до 4-5 ранку. Це настільки ввійшло в звичку митця, що без книги вже не міг заснути, тому доводилося пити снодійне.

Футбольні фанати. Чимало митців захоплювалися спортом. Наприклад, Йосип Бокшай кожні вихідні ходив на матчі футбольного клубу "Русь" (Ужгород). Це була його пристрасть, він не пропускав жодної гри. Його вподобання поділяв і Ернест Контратович. Він сам колись грав – "босим і з верховинцями". В одному інтерв'ю він розповідав, що ходив на стадіон дивитися на ужгородських футболістів навіть у дощ. "Мені дуже приємно, коли наші виграють, а якщо не виграють, то не біда, самі винні. Футбол єднає людей", – говорив він.

Проте митці не лише вболівалі, а й самі займалися спортом. Так, Василь Габда був затятим спортсменом. Любив кататися на лижах та міг вибратися на них, до прикладу, на якусь карпатську вершину. А ще грав у теніс.

Захоплювався бігом і народний художник України Юрій Герц. Він полюбляв бігати на стадіоні, коли служив в Ужгороді. А живописець Шандор Зіхерман серйозно займався боротьбою – на початку 1950-х навіть став чемпіоном України з греко-римської боротьби. Щоправда, займався лише до 20 років. Для досягнення мети тренувався по 10 годин щодня.

"Спортивним" можна назвати і художника-пейзажиста Адальберта Мартона. Влітку він часто їздив на велосипеді – малювати етюди. Якщо після дощу підіймалася вода в Ужі, то сідав на каное. Як тільки річка покривалася льодом – ставав на ковзани. А ще любив грати у шахи – з Гаврилом Глюком та іншими художниками.

Захоплювалися митці й вивченням мов. Для художників не було проблемою володіти кількома мовами. Зокрема, Адальберт Ерделі знав шість, Ернест Контратович – п'ять мов. А художник Василь Бурч досконало знав латину.

При владі. Займалися художники і громадською роботою. Зокрема, активним громадським діячем був Йосип Бокшай. Брав участь у роботі Руської народної ради, у заснуванні Просвіти (1920), в організації творчих виставок у рамках клубу художників Підкарпатської Русі (1921). Окрім того, корифей закарпатського живопису був одним із засновників Закарпатської обласної організації Спілки художників Закарпаття в 1946-му році. Йому в цьому допомагали Адальберт Ерделі, Федір Манайло. Останній також був дуже активним, допомагав у створенні на Закарпатті картинної галереї, Будинку народної творчості, Музею народної архітектури і побуту. Свою позицію постійно висвітлював у ЗМІ.

Були художники і при владі. Зокрема, скульптор-різьбяр, народний художник України Василь Свида був депутатом Верховної ради УРСР, Закарпатської обласної ради й Ужгородської міської ради народних депутатів. Кілька разів обирали депутатом до міської та обласної рад Антона Кашшая. Обидва, до речі, не один рік очолювали художницьку спілку.

Від диньок до йоги. З-поміж інших хобі закарпатських митців можна розповісти й про такі. Юрій Герц вирощував виноград на своїй дачі. Любив квіти та дерева Адальберт Ерделі. До слова, він так свого часу захопився ботанікою та хімією, що був навіть лаборантом при професорові природознавства в Сигітській учительській семінарії.

Захоплювався овочами і Федір Манайло. Щоправда, вирощував їх не для споживання, а для... декорування. Художник вирішив відродити цей давно забутий вид народної творчості. Слід додати, що це не їстівний сорт овоча, він слугував здавна переважно іграшкою для дітей. Федір Манайло вивчив техніку вирощування та догляду за динями, а ще спосіб розпису. Цьому заняттю він присвятив два роки свого життя. Диньки росли у нього в саду, пізніше – в городі. Щойно вони виростали – художник наносив на поверхню рисунок гострими різчиками. Динька продовжувала рости, подряпини загоювалися і ставали рельєфними лініями. Рисунок змінював масштаб і пропорції, колір і фактуру. Зміст зображень глибоко народний: обряди, костюми, речі щоденного вжитку. Це унікальні витвори декоративно-прикладного мистецтва. Митець мав цілу колекцію. Потім у висушених диньках зберігали мед і олію.

Оригінальне хобі було й у відомого "шістдесятника" Павла Бедзіра. Він захоплювався азійською філософією. Спеціально вивчив угорську, аби читати відповідну літературу, яка не видавалася в СРСР. Любив йогу та медитацію – ці захоплення стали його духовним стрижнем та інструментом самовдосконалення.

Дехто з закарпатських класиків любив домашніх тварин. Зокрема, Адальберт Ерделі мав удома кілька кішок та собак, із якими полюбляв заговорити. Собак возив на авто до річки купатися.

Любила домашніх тваринок і видатна художниця Єлизавета Кремницька. Вона могла підібрати собаку просто серед вулиці й доглядати за нею.

А Ернест Контратович, у дитинстві часто буваючи з батьком на полюваннях, принципово відмовлявся стріляти у тварин і просто спостерігав за ними.

Незвичне для митця хобі було у живописця-пейзажиста Віталія Звенигородського – він любив ремонтувати техніку. В шостому класі сам реконструював старий радіоприймач.

Незвичним на ті часи було захоплення Андрія Коцки. Художник захоплювався фотографією. Фіксував на фото сюжети з життя селян: побутові сценки, худобу, підмічав неповторний стан природи, її красу. І не тільки фотографував, а й сам обробляв світлини.

Василь Свида же змолоду вмів вишивати й вишив собі кілька сорочок, які зберігаються у сімейній колекції. В одній із них класик похований. А Адальберт Ерделі навпаки – купував сорочки. За розповідями, у нього їх було кілька десятків: митець, попри важкий фінансовий стан, намагався стежити за модою.

Були у митців і шкідливі звички... Йосип Бокшай, наприклад, не розлучався зі своєю люлькою. Багато палив Адальберт Ерделі. Курив сигари – їх привозили митцеві з Мукачева. Був фанатом цигарок і Ференц Семан. За словами очевидців, він за добу випалював 2 пачки цигарок без фільтру. А ще паралельно випивав 7-8 чашок кави за день.

Та, без сумніву, і сенсом життя, і найбільшою любов'ю, і неймовірним світом усіх цих великих особистостей було мистецтво. І саме завдяки цьому ми сьогодні маємо можливість милуватися неймовірними творами мистецтва та пишатися земляками, котрі прославили Закарпаття на весь світ.

Денис Фазекаш,

Культурно-мистецька фундація "Brovdi Art"

Дивіться також

Новини партнерів

Курс валют на портале Finance.ua

Цікаво


Рекомендовані підприємства

Медичний центр "Архімед"

Медицина

Медичний центр «Архімед» — один з перших приватних...

Зареєструвати підприємство

Подати оголошення

Маєш файний шанс додати своє оголошення!

•Безкоштовно!

•Довго зберігається!

•Дуже круто!