Січень

15

2021

Чи зможе Мукачево віддати щорічну літературну премію авторці, котра лиш недавно стала мешканкою міста?

172

0

0

Я

к ми вже повідомляли, з 1 по 31 грудня 2020 року проходив прийом заявок на здобуття щорічної міської літературної премії імені Юрія Мейгеша, яка з 2019 року присуджується молодим авторам найкращих рукописів творів (поезія, проза, драматургія, літературна критика, переклад), які проживають і працюють на території Мукачівської міської територіальної громади. Вікова категорія: з 16 до 35 років (на момент подання конкурсної роботи).

На розгляд комісії власні рукописи представили:

Гарагонич Мар’яна Богданівна — Збірка поезій;

Хома Жанна Василівна — пригодницька казка “Чарівний ліхтарик, або Неймовірні пригоди Дарусика у місті над Латорицею”

Вивчення, аналіз, обговорення та оцінку рукописних творів, представлених на здобуття Премії, з метою визначення лауреата, комісія здійснюватиме включно до 30 квітня 2021 року.

Жанна Хома відома читачам завдяки серії мультимедійного українськомовного серіалу для дітей – “Маленькі історії Дарчика та Міккі”. Загалом заплановано 9 серій, у яких розповідатиметься про пригоди хлопчика та його собаки. Мультик створили за мотивами казок письменниці, головної редакторки Першого карпатського журналу для дітей “Чарівний ліхтарик” та цьогорічної переможниці Мукачівської мистецької премії імені Олександра Духновича в номінації “Художня література” Жанни Хоми.

Мар’яна Гарагонич - нова для Закарпаття літераторка, вихідка з чудового міста Копичинці на Тернопільщині.

Ви просто ще її не чули) Тому пропонуємо для ознайомлення.

Глядач

Доброго ранку.

Як ти, там, рідна? В мене ранок почався давно…

Отримав вчора від тебе крила..

Відтепер я літаю, все наче в кіно.

Тут так світло навколо, і землі не видно…

І люди, якісь не такі…

Тут зовсім не жарко..і зовсім не зимно..

Тут всі усміхнені та легкі.

Я шукаю тебе, твої очі та запах,

Той заплаканий погляд, що мене проводжав…

Я хочу сказати, що нема більше страху,

Що я вже з тобою .

Що я – не зникав.

Я хочу торкнутись до твого обличчя,

Та куди ти поділась, кохана, куди?

Я стою серед світла.

Я тебе кличу.. Почуй мене, мила.

Прийди..

Я стою біля тебе, я тебе обіймаю..

Чому ти плачеш…?

На мене поглянь..

Я торкаюся губ, я торкаюся краю Твоїх вій..

Ти..ти не йди, почекай..

Рідна? Навіщо чорна хустина?

Кохана, закінчилась війна!

Глянь на мене.. я.. я в могилі?

Ось у чому біда…. Ось звідки ті крила..

і ось звідки сльози…

І люди ці всміхнені люди… пробач..

Я, напевне, загинув..мила..


Наш пароль

Холодними осінніми вечорами ти блукаєш вулицями,

Вони ледь освітлені, отже – не підглядатимуть.

Вистукуєш мелодію по телефону пальцми,

У тебе багато планів, поки всі спатимуть.

Втекти від думок, ранку, запахів ..невгамовних

Від мелодії, що засіла, як протерта пластинка.

Від обіймів гарячих, карамельно-медових,

Які у пам'яті, вже, як просто картинка.

Ти ітимеш у ритмі із краплями, під музику вітру,

Так опинишся під входом до його дому.

Інертно візьмешся за клямку – відкрито,

Минуле потягне без слів. до нього.

Спогади повільно беруть наді мною контроль...

Та дощ вловив душі іронію,

Переписала осінь наш пароль,

Залишивши сумну мелодію.

Людмила Орос, журналіст

Дивіться також

Новини партнерів

Цікаво

Рекомендовані підприємства

Медичний центр "Архімед"

Медицина

Медичний центр «Архімед» — один з перших приватних...

Зареєструвати підприємство

Подати оголошення

Маєш файний шанс додати своє оголошення!

•Безкоштовно!

•Довго зберігається!

•Дуже круто!