Чому формат «Єврорегіонів» не може працювати на повну силу ані на Закарпатті, ані в Україні? - Мукачево.today

Квітень

07

2019

Чому формат «Єврорегіонів» не може працювати на повну силу ані на Закарпатті, ані в Україні?

Є

врорегіони утворювалися на зламі дев'яностих, як дієвий регіональний інструмент зовнішньої політики - і місію свою виконали. Принаймні, деякі з них.

Загалом формат передбачав більше зближення та порозуміння між прикордонними регіонами двох або більше держав. Такий шлях взаємовідносин почав формуватися в Європі в середині минулого століття: у 1958 році було сформовано перший єврорегіон на німецько-нідерландському кордоні під назвою «Гронау».

Якщо коротко, то основна мета утворень - транскордонна співпраця. Бо у прикордонні легше разом вирішувати такі питання, як охорона навколишнього середовища, економічні або політичні відносини, науково-технічний розвиток або реалізація спільних програм на міжнародному рівні. Не зайве було б додати і розвиток транспортного зв’язку між країнами-учасниками та вирішення питань туризму та культури.

В Україні було утворено 10 єврорегіонів

Першим на території України став Карпатський Єврорегіон, який був сформований 14 лютого 1993 року між Україною, Угорщиною, Польщею, пізніше туди приєдналися Словаччина та Румунія. Утворення простягається вздовж Карпатських гір та включає в себе 23 прикордонних адміністративно-територіальних одиниць. Площа єврорегіону становить близько 148 095 км2, а загальна кількість населення складає близько 16 мільйонів осіб.

Пізніше, фактично за калькою «Карпатського», були створені наступні: «Буг», «Верхній Прут», «Дністер», «Нижній Дунай», «Чорне море», «Донбас», «Слобожанщина», «Ярославна», «Дніпро». П’ять із них вже можна сміливо викреслювати зі списку, оскільки їхнім учасником була Росія.

Прикордонні території – це периферія держави

Що далі від столиці, тим більша периферія, згідно адміністративно-територіального устрою країни. Традиційно області, що знаходяться на задвірках країни, обділені увагою центральної влади і стають заручниками регіональної диспропорції. Як правило, це сприяє депресивності і відсталості територій: у них нема ні коштів, ні можливостей для самостійного вирішення проблем. Але, якщо розглядати цю загальновизнану і прописану в підручниках з геополітики істину, то Закарпаття у цю класичну схему не вписується ну ніяк. І якщо з точки зору Києва область і виглядає провінцією, то з точки зору Європи акценти зміщуються: історія, розташування, менталітет переважної більшості населення, відстань до європейських столиць і, звісно, позиція нацменшин. Бо ж ніякий кордон по суті не може розірвати існуючі природні зв’язки - історичні, етнічні, екологічні, економічні. Тому ще варто розібратися: так, Закарпаття – периферія України. Але ж Закарпаття – ще й центр Європи. Виходячи з цієї логіки, Київ – периферія Європи.

Геополітичний конфуз, одним словом.

Правові аспекти транскордонної співпраці

Каменем спотикання перспективного проекту співробітництва у форматі єврорегіонів стали відмінності національного законодавства країн-учасниць. Відповідно до додаткових протоколів, прийнятих до Європейської рамкової конвенції з трансприкордонного співробітництва, органи місцевого самоврядування мають право підписувати міжнародні угоди в рамках трансприкордонного співробітництва. Однак цей же документ зазначає, що співпраця здійснюється в межах національного законодавства і це, у свою чергу означає, що ці питання належать до компетенції центральної влади. Хоч регіональні проблеми ніхто краще від влади на місцях не знає, а центр ними впритул займатися не буде.

У Європі є практика, коли частина повноважень у таких питаннях передається регіональній владі. Як приклад - досвід Німеччини, Швейцарії і Франції, де регіони мають право підписувати угоди в галузі туризму, екології, культури. Однак є небезпідставні підозри, що Україна, котра ще не пройшла процесу стабілізації, не може поки рівнятися на ці високорозвинені країни. Надання додаткових повноважень регіонам може призвести до ослаблення держави, особливо у нинішній час. І тим більше, ніхто таких повноважень не дасть Закарпаттю.

Яке сьогодення Карпатського Єврорегіону?

Відповідає дипломат, юрист Ален Панов, котрий більше 10 років був Представником України в Карпатському Єврорегіоні і який став єдиним українцем, котрий отримав нагороду з нагоди 25-річчя КЄ.

Картинки по запросу ален панов

«Єврорегіони утворювалися на зламі дев'яностих, як дієвий регіональний інструмент зовнішньої політики. Тобто в тих місцях, де могли бути потенційні конфлікти. КЄ в цьому відношенні був першим на кордонах колишнього Союзу і країн колишнього соцтабору. Решта єврорегіонів за участю України робилися по його лекалам, тож він був системоутворюючим. Цей інструмент допоміг, в тому числі, не допустити конфліктів і легітимітизувати нові кордони. Станом на 2004 рік місія організацій подібного типу була виконана. Почали шукати нові цілі і завдання. Самі ж учасники чітко розділилися у баченні майбутнього, розпавшись на два табори - грантерів і політиків. Ось так і живе він досі. В принципі, це режим очікування».

Що ж, залишається сподіватися, що Єврорегіони ще виправдають покладені на них місії: зможуть виступати як засіб врегулювання можливих територіальних проблем між державами, знімуть напругу в царині територіальних претензій. Розв’яжуть проблеми, пов’язані зі становищем національних меншин. Виступлять полігоном для апробації сумісності законодавства різних країн і правових систем.

А поки тільки залишається шкодувати за втраченими можливостями.

Людмила Орос, для Mukachevo.Today

Дивіться також

Новини партнерів

Рекомендовані підприємства

Медичний центр "Архімед"

Медицина

Медичний центр «Архімед» — один з перших приватних...

Зареєструвати підприємство

Подати оголошення

Маєш файний шанс додати своє оголошення!

•Безкоштовно!

•Довго зберігається!

•Дуже круто!

?>