Березень

18

2020

Депутат Іван Чубирко про сміття та водоочисні споруди на Закарпатті: проблеми та шляхи їх розв’язання

Н

і для кого не секрет, що Закарпаття вже прославилося чи не на всю Європу завдяки проблемі зі сміттям. Гнітючим залишається і питання водоочисних споруд.

Допоки сміттєпереробні заводи на Закарпатті залишаються мріями або примарами, переповнені звалища – уже реальність, від якої скоро неможливо буде сховатися. Основна маса сміттєвих полігонів Закарпаття заповнені на 85%. Попри це, їх продовжують експлуатувати, бо місця для нових звалищ немає.

Яскравий приклад – полігон ТПВ у селі Барвінок, куди звозять відходи з Ужгорода, оточують земляними валами, щоб помістити нові й нові шари непотребу, але він вже підступає впритул до місцевого кладовища. Дещо краща ситуація на полігоні в Мукачеві, тут ще є декількарічний ресурс. Ясно одне – зі сміттям необхідно щось робити, і, головне – робити з розумом.

Як розповів сайту”ПЕРШИЙ.com.ua” депутат Закарпатської облради, голова політичної партії “Опозиційна платформа – ЗА ЖИТТЯ” в Закарпатській області Іван Чубирко – проблематика питань впирається в брак коштів.
За його словами, проекти щодо вирішення цієї проблематики в області є, так сакмо, як є і охочі іноземні інвестори, а от належного фінансування та підходу до комплексного вирішення питання – по факту немає.

Яскравим прикладом подібного являється сміттєпереробний завод у селі Яноші на Берегівщині – класичний довгобуд. Спорудження підприємства почали у 2012 році, а у 2015-му запустили першу сортувальну лінію. Як розповідали у прес-службі ОДА, загальний бюджет проекту склав 973,5 тис. євро. Левову частину цих коштів – 800 тис. євро – надав у формі гранту Європейський Союз. Завод повинен був переробляти 30 тисяч тонн відходів на рік, а звозити сюди мали сміття із 40 населених пунктів Берегівського району.

Підприємство добудували, здійснили пробний запуск і… зупинили невдовзі після того, як обласні чиновники перерізали червону стрічку. Розпочати повноцінну роботу завод не може досі – поруч потрібно іще облаштувати полігон для утилізації відходів, заасфальтувати дорогу, звести адмінбудівлі, розмістити пожежні резервуари та очисні споруди, а грошей нема.

Існують і інші перепони – недосконалість Українського законодавства.

До прикладу і події 2016-го року, коли фінська компанія-інвестор запропонувала проект заводу із переробки сміття та водоочисних систем у Тячеві. Тут старий полігон, який уже час було закривати, пропонували накрити спеціальною плівкою, а поверхню засіяти травою.

Звідти можна було б викачувати біогаз, який використовувався би для потреб міста. Відходи, які не підлягали переробці, мали захоронювати на новому полігоні за скандинавською технологією. Та інвестор призупинив роботи ще на початковій стадії. Причиною була названа неузгодженість діючого законодавства стосовно передачі в мережу енергії (теплової чи електричної), яка буде вивільнятися при переробці сміття.

Так, ще 2017 році Закарпатська ОДА підписала угоду про співпрацю з польською фірмою, яка запропонувала проектні рішення будівництва на Закарпатті заводів у сфері переробки твердих побутових відходів. Технології включали можливість виробництва електричної енергії та біогазу.

Минулого року ідею побудувати аналогічне підприємство на території Полянської ОТГ висловлював очільник громади Іван Дрогобецький. У громади уже є у планах один грандіозний проект – екопоселення з біолабораторією на полонині Віжень.

Наприкінці листопада представники Закарпатської ОДА зустрічались з турецьким інвестором, який також готовий побудувати у краї підприємство з переробки твердих побутових відходів. Де саме хочуть розмістити потужності, не уточнювалося.

Компанія «АВЕ» ще у 2009 році мала намір будувати сміттєпереробний комплекс на Виноградіщині, але наштовхнулася на протести місцевих жителів.

Наразі ж, як розповів Іван Чубирко, в області готуються до прийняття рішення „Про затвердження Стратегії управління відходами у Закарпатській області до 2030 рокуˮ.
У документі йдеться про визначення та створення умов для підвищення стандартів життя населення шляхом впровадження системного підходу до поводження з відходами на регіональному рівні, зменшення обсягів утворення відходів та збільшення обсягу їх переробки й повторного використання, що відповідає як вимогам Європейського Союзу, так і вимогам національного та міжнародного законодавства.
Дану стратегію підготовлено ЄОТС ТИСА за підтримки Закарпатської обласної ради, Закарпатської обласної державної адміністрації у співпраці з Некомерційним Товариством з обмеженою відповідальністю з питань управління навколишнім середовищем регіону Північної Низовини Угорщини.

У разі прийняття цього рішення, буде здійснено координацію дій у сфері управління відходами в регіоні у відповідності до європейських підходів.

Як зазначає Іван Чубирко, область має неодмінно користуватися досвідом успішних у цій сфері європейських держав. Мова передусім про сортування сміття. Адже ситуація, що склалася з відходами в Україні в цілому та Закарпатті зокрема, полягає у великих обсягах утворення відходів, застарілості технологій та інфраструктури поводження з ними або взагалі їх відсутності.
В цілому, як йдеться у документі, управління відходами в Україні можна охарактеризувати наступним чином:
– накопичення відходів як у промисловості, так і у домогосподарствах;
– утилізація та видалення небезпечних відходів проводиться неналежним чином;
– дуже низький рівень використання відходів як вторинної сировини;
– неефективність впроваджених економічних інструментів у сфері поводження з відходами.

Вирішення зазначеної проблематики дасть можливість покращити економію природних матеріалів, енергетичних ресурсів та сприятиме енерго- та ресурсонезалежності держави. Для закарпатців має стати правилом те, що тверді побутові відходи необхідно сортувати і розділяти на біологічну частину і неорганічну (скло, пластик, метал, картон, папір). Тоді зможемо говорити і про виробництво біогазу. Його виробляють саме з біологічної частини твердих побутових відходів. Як правило переробляють відходи методом анаеробного зброджування.
Неорганічну частину відходів також поділяють на товарну частину для подальшої вторинної переробки (метал, скло) і не товарну частину. Не товарна, в свою чергу, переробляється методом піролізного спалювання. В результаті отримують піролізний газ та рідке пічне паливо, яке в перспективі може бути використано для вироблення теплової та електричної енергії. Виробництво біогазу з біологічної частини за технологією сухої ферментації в анаеробних умовах є заключним етапом для даної технології.
Так роблять у цивілізованих країнах і отримують від цього неабияку користь, а також прибуток. Нам же потрібно першочергово принаймні навчитися сортувати сміття. Бо така практика на Закарпатті, та й в Україні загалом, майже відсутня у відсотковому співвідношенні не перевищує 5-10%.
Ще одна значна проблема – відпрацьовані батарейкита акумулятори, які містять небезпечні речовини. Втім, на Закарпатті немає жодної потужності, яка б займалася їх утилізацією та й взагалі, на сьогодні існує кілька нових сучасних потужностей з автоматичною обробкою відпрацьованих акумуляторів, інші установки потребують модернізації та впровадження нових технологій. У той же час, чинні в Україні нормативно-правові акти містять застарілі положення, які фактично залишаються нереалізованими та не поширюються на сферу поводження з усіма видами батарейок, батарей та акумуляторів. І якщо поки що дану проблему переважно ігнорують чи воліють не помічати, то вже скоро, я переконаний, зважаючи на ступінь забруднення який продукують викинуті аби де батарейки й т.д, вже невдовзі ця проблема обернеться для українців гострим кутом“,- зазначає Іван Чубирко.

Більше того, як зауважив Іван Іванович, в Україні більше 90% всіх побутових відходів відправляють на звалища. Тільки офіційно -це близько 6 тисяч полігонів, загальна площа яких – 9 тис. га. Більше тисячі звалищ НЕ відповідають нормам екологічної безпеки, безліч полігонів (більше 300) критично перевантажені. Накопичення відходів щорічно зростає на 5% стрімко росте число нелегальних звалищ, а дозвіл вільної купівлі-продажу землі може привести до масової практики, коли сільгоспугіддя будуть використовувати під звалища.

Також крайовий політик звернув увагу і на важливу питання щодо водоочисних споруд у Закарпатській області – вони чи не повсюдно є вкрай занедбані та вже давно у більшості своїй вийшли з ладу та ледь працюють на рештках застарілого обладнання й напівзруйнованих будівель.
Чи не повсюдно у районах краю комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій – б’ють на сполох, адже це може обернутися колосальною проблемою для жителів Закарпаття і не тільки.
До прикладу, водоочисні споруди Ужгорода не розраховані навіть на все населення обласного центру.Найбільш гострі проблеми тут – руйнування бетонних та інших конструкцій, перенавантаження, які уже стали постійними.
Будувалися очисні понад чотири десятиліття тому, розраховані на значно меншу кількість населення, з часу спорудження не лише не модернізовувалися, а й комплексно не ремонтувалися, вичерпали свій ресурс.

Разом із цим, зауважує Іван Чубирко, і тут проблема впирається в кошти, точніше їх відсутність. Попри це, з даного питання триває робота із залучення партнерів, європейських грантів, інвестицій в спорудження нових очисних, суттєву модернізацію систем, бо кошти потрібно чималі.

А от в Мукачеві вже почали не словам, а ділом вирішувати згадану проблематику – днями тут підписали “водоочисний” меморандум з іноземною компанією. В перспективі – створити проектно-кошторисну документацію для подальшої реалізації встановлення сучасної водоочисної споруди в місті.

Насамкінець Іван Іванович наголосив, що задля вирішення згаданих проблем, насамперед потрібно з розумом впроваджувати комплексні системи поводження з відходами: попередження, запобігання забрудненню навколишнього середовища та відновлення, а саме ліквідація і рекультивація старих сміттєзвалищ.

Обласна влада і закарпатці мають чітко розуміти, що системи поводження з відходами складаються з різних функціональних елементів, які необхідно впроваджувати і дотримуватись в комплексі. Мова і про збір та транспортування відходів, сортування та утилізацію. Якщо підійти до цього з розумом, то ці функціонали можна буде якісно розвивати, а також комбінувати один з одним з метою досягнення головної мети поводження з відходами, а саме мінімізації кількості сміття на захоронення та загроз для навколишнього середовища.

Дивіться також

Новини партнерів

Рекомендовані підприємства

Медичний центр "Архімед"

Медицина

Медичний центр «Архімед» — один з перших приватних...

Зареєструвати підприємство

Подати оголошення

Маєш файний шанс додати своє оголошення!

•Безкоштовно!

•Довго зберігається!

•Дуже круто!