Земля, де Дунай бере початки: погляд закарпатки на німецьку глибинку - Мукачево.today

Березень

03

2018

Земля, де Дунай бере початки: погляд закарпатки на німецьку глибинку

К

ористувачі соцмереж діляться враженнями. Читайте Наталію Мигалину, ФБ.

Що не кажіть, а біологічні ритми своє беруть: незважаючи на 15-градусні мінуси, так хочеться тепла і подорожей... Тому мій ностальгічний погляд зачепився за мої подорожні нотатки. Кілька років тому побувала в Німеччині і винесла з цієї подорожі враження, які залишаються зі мною досі. Пропоную і вам глянути моїми очима на цю дуже цікаву країну.

Подорожні нотатки

ЗЕМЛЯ, ДЕ ДУНАЙ БЕРЕ ПОЧАТКИ…

Погляд закарпатки на німецьку глибинку

Як відомо, журналіста хлібом не годуй, аби тільки побачити нове і незвідане. Тож запрошення моїх німецьких друзів Віктора і Валентини Крігерів відвідати Німеччину сприйняла із вдячністю, адже давно мріяла побувати в цій країні. Тим більше, що подорож планувалась автомобілем. Отож всі півтори тисячі кілометрів шляху Угорщиною, Австрією і практично всією Німеччиною не відривала погляду від вікна. Безкраї простори угорської низовини змінили високі Альпи, потім знову поля і переліски, маленькі ошатні містечка і села та великі промислові центри Австрії і Німеччини.

Земля Баден-Вюртемберг має багато спільного з нашим Закарпаттям: так само межує з чотирма країнами – Австрією, Францією, Ліхтенштейном і Швейцарією. До речі, місто Констанц, неподалік якого ми і гостювали, розташоване на самому швейцарському кордоні: одна частина, власне, Констанц, є німецькою, інша – Кройулінген – швейцарською (причому кордон подекуди пролягає навіть будинками). В Баден-Вюртемберзі теж височіють гори – Альби, і розкинулись ліси. У нас є найвисокогірніше в Україні озеро Синевир, у них – найбільше в Німеччині озеро Бодензее. В низинній частині навколо Констанца, як і в наших негірських районах, розкинулись фруктові сади, виноградники та ягідники.

Земля Баден-Вюртемберг – туристично-рекреаційний край (що теж нас ріднить): у цій фантастично гарній місцині багато пам’яток історії і культури – зокрема старовинних монастирів і замків, які там і сям розкидані на уступах німецьких Альб. А неподалік міста Донауешинген, у так званому Чорному лісі (бо ростуть тут темні ялини і сосни), із маленького струмочка бере початки велика річка Дунай.

Одним словом, екзотики тут – на кожному кроці: тільки-но за вікном промайнули американські бізони та канадські корови, що мирно пощипували травичку на німецьких лугах. А ось ми вже в невеликому містечку Констанці, знаменитому тим, що саме в ньому колись спалили Яна Гуса. А далі насипною дорогою переїжджаємо на острів Райхенау – маленький оазис-заповідник, де ніколи не буває мінусової температури, а місцеві жителі займаються рибальством, вирощують екологічно чисті виноград, овочі і фрукти.

Між іншим, місцина в районі Бодензейського озера знаменита своїми винами і тут, як ніде в країні, найбільше знаменитих кухарів. Взагалі ця земля сповнена рекордів: серед європейських країн з найвищими технологіями Баден-Вюртемберг є номером один. Завдяки такій розвинутій промисловості баденвюртемберці успішно завойовують титул чемпіонів з експорту.

Але, що цікаво, така розвинута промисловість – від харчових підприємств до величезних хімічних і алюмінієвих концернів – жодною мірою не справляє негативного впливу на довкілля.

Ставлення до природи

Зізнаюся чесно: у мене, що вперше побувала у так званій Старій Європі, багато речей не раз викликали щирий подив. І насамперед це стосувалось ставлення німців до навколишнього середовища.

Скажіть, чи часто ви бачили обабіч наших доріг або поблизу осель диких тварин? Як не прикро це визнати, їх не часто зустрінеш і в наших лісах. У Австрії ж та Німеччині уздовж автобану на кожному кроці пасли весняну травичку серни, зайці і фазани. Ця ідилічна картина сама за себе говорила про мирне співіснування тамтешньої дикої природи і людини.

Спочатку я не могла зрозуміти, що ж то за віадуки траплялись нам час від часу: вони з’єднували території, що перетинало шосе, і були густо засаджені кущами та деревами. Виявилося, що це спеціальні місця переходу диких тварин. А обсаджені мости для того, аби тварини не лякалися шуму і світла автомобільних фар.

В багатьох місцях уздовж дороги помітила невисокі бар’єри. На моє запитання, для чого це, Валентина пояснила:

– Зараз рання весна і жаби мігрують. Багато їх гине під колесами автівок. Щоб цього не ставалось, з того боку огорожі закопані ємності: жаби в них падають, а потім їх переносять через дорогу і висипають у безпечне місце…

Ось так!

А ще, проїхавши понад три тисячі кілометрів у обидва боки, ми так ніде і не побачили куп сміття, які, на превеликий жаль, є невід’ємною частиною наших пейзажів.

І ліси в них доглянуті, а не завалені буреломами навіть при дорогах. Кругом акуратно складені купки хмизу, низькосортної деревини. Бо все це цінна сировина – альтернативне джерело опалення, про яке так багато у нас говориться.

Вміння ґаздувати

Природний газ тут далеко не основне джерело опалення. Схоже, німці і австрійці давно готувалися до можливої «газової атаки», якої зазнали європейські країни взимку 2008/09 років. Свідченням тому і фантастична Долина вітряків неподалік Відня (тут виробляє електроенергію понад 2,5 тисячі вітряків), і сонячні батареї на багатьох німецьких будівлях.

Німці – відомі педанти, вони вміють рахувати кожну копійку. Тому і живуть так. У них нічого не пропадає намарне: пластмасові пляшки – найбільший бич для нашого довкілля, чи відпрацьовані батарейки ви здасте в будь-якому супермаркеті, отримавши за це ще й гроші.

В місцевості, де ми гостювали, основне джерело опалення – відходи деревини та енергія сонця.

Виробництво енергії за допомогою сонячних батарей і тут недешеве, але все більш популярне задоволення. Віктор каже, що цей напрям суворо контролює держава. Якщо громадянин бажає використовувати енергію сонця тільки на власні потреби, то встановлює сонячні батареї за власний рахунок. Інший варіант, більш вигідний, передбачає продаж виробленої енергії державі. Тоді власник будівлі, на якій встановлюються батареї, має право на отримання пільгового кредиту – під 2,9-3,3 відсотка (для порівняння згадайте відсоткові ставки українських банків!). Вироблену електроенергію він продає в державну мережу по 50 центів за кіловат, а відтак вже для власних потреб купує по 18 центів. За законом, на таких умовах необхідно працювати протягом 15 років. Далі це вже приватна власність. І хоч справа то, без сумніву, вигідна, тамтешні байєри (селяни-фермери) ще досить насторожено ставляться до «сонячного» бізнесу. Кажуть, не впевнені, що сонячні батареї на даху не впливають на здоров’я родини.

Тому здебільшого віддають перевагу традиційному обігріву помешкань – деревною стружкою. Тут не пропадає жодна галузка. В окрузі багато підприємств по переробці відходів деревообробки. Але, крім того, чи не в кожному другому обійсті – спеціальна молотарка (механізм настільки простий, що у нас її може склепати перший-ліпший майстер), яку чіпляють до трактора. Відтак під’їжджають до місць складування відходів деревообробки, перемелюють. З цієї сировини потім виготовляють брикети чи в подрібненому вигляді спалюють у котлах. Дешево, вигідно і природі на користь. Тому в них навколишні ліси такі доглянуті.

І ніде не побачите чорних згарищ, які у нас стали візитівками приходу весни. Тут просто нікому в голову не прийде розкласти багаття в лісі чи на траві навіть у себе на городі – сусіди моментально викличуть поліцію, а сума штрафу раз і назавжди відіб’є бажання спекти шашлик не у спеціально відведеному місці. Правда, цей момент в моїй закарпатській душі викликав двояке відчуття: чи не занадто це – позбавляти мене задоволення на лоні природи, у колі добрих друзів спекти картоплю? З іншого боку, коли бачиш, як палають наші ліси, як горять кущі і дерева, бо ж легше навесні кинути запаленого сірника в суху траву, ніж ту ж таки траву влітку скосити… Одним словом, варто задуматись.

Самоврядування не на словах, а на ділі

Містечко Мюлінген, кінцевий пункт нашої подорожі, не знайдеш на карті – це, швидше, невелике байєрське село, яке є типовим для німецької глибинки. На його прикладі ми мали нагоду безпосередньо ознайомитися із самоврядуванням по-німецьки, про основні принципи якого нам люб’язно розповів пан Юппнер, місцевий бургомістр.

У складі Мюлінгенської сільської ради 5 сіл, всього тут мешкає 2,4 тисячі чоловік. Найбільше враження, звичайно ж, справив на нас бюджет сільради. Як і в Україні, в Німеччині є сільські ради самодостатні і дотаційні. Мюлінген належить до останніх. При цьому його річний бюджет в середньому становить 4,8-5 мільйонів євро. Цікавими є джерела наповнення бюджету Мюлінгена: 30 відсотків – це дотація держави, близько 16% надходить за рахунок податку з фізичних осіб, ще стільки ж – відрахування за користування водогоном, каналізацією. Сільрада має власні 340 гектарів лісу та близько ста гектарів землі, і цей запас постійно в русі – одну землю продають, іншу купують, ліс здають в оренду. Ці надходження теж вагома стаття доходу. Скажімо, рік тому ліс приніс сільраді 90 тисяч євро прибутку. У власності громади і з півтора десятка будинків, які теж здають в оренду або продають.

Пан Юппнер каже, що вони цілком самостійні, районна адміністрація тільки провадить адміндокументування, на території сіл будує та ремонтує тільки дороги районного значення. Все решта – компетенція сільради. Звичайно ж, власними силами багато не зробиш – коштів і їм бракує. Тому розробляють заявки в уряд землі і відтак беруть участь в урядових програмах, отримуючи державне асигнування. Зараз, до прикладу, почали реалізовувати кілька проектів, зокрема будівництво нового спортзалу в одному із сіл.

Яскравою картиною принципів місцевого самоврядування стали для нас сільський водозабір і очисні споруди. Чесно кажучи, враження приголомшливі – ніби побудували на об’єкті стратегічного значення. А це ж звичайнісіньке село!

Крім основного водяного резервуара, сільрада має ще три додаткові. Два резервуари по 350 кубометрів води можуть напоїти ціле місто. Мюлінгенці п’ють артезіанську воду, система подачі не знає хлору – знезараження здійснюється за найсучаснішою методикою – ультрафіолетом.

Так само й очисні споруди: вода, що витікає із системи, чистіша, ніж у струмку, в який впадає. Підтвердження тому – форель, що тут плаває.

І ще один цікавий нюанс: пан Юппнер каже, що кожна сільрада вираховує свою собівартість води і каналізації. Але є встановлена межа. Тарифи однакові і для населення, і для байєрівських обійсть, і для підприємств. Правда, є сільради, де для байєрів встановлені нижчі тарифи. Підвищення тарифів мають погоджувати депутати. І це, як наголосив пан Юппнер, політичне питання. Звичайна сім’я із 5 чоловік на оплату компослуг (вода, каналізація, плата за землю, вивезення сміття) на рік витрачає в середньому 1200 євро. Для сім’ї Крігерів, до прикладу, компослуги «з’їдають» 15-20 відсотків сімейного бюджету.

Післяслово

Готуючи цю статтю, жодною мірою не мала на меті ідеалізувати життя німців. Як і в нас, у них проблем немало, і життя – далеко не мед. Але у них є чому повчитися. Зі свого боку, щиро вдячна керівництву фонду «Допомога народу України», передусім Віктору і Валентині Крігерам, за можливість побачити життя простих німців, ближче пізнати культуру цієї країни. Сім’ю Крігерів добре знають в Закарпатті: вже багато років вони під егідою німецького благодійного фонду «Допомога народу України» привозять благодійну допомогу лікарням, школам, дитсадкам та іншим соціальним закладам нашого краю. І це ще один цікавий аспект світогляду і способу життя простих німців. Але це – тема вже іншої статті.

Наталя МИГАЛИНА

Дивіться також

Новини партнерів

Курс валют на портале Finance.ua

Цікаво


Рекомендовані підприємства

Медичний центр "Архімед"

Медицина

Медичний центр «Архімед» — один з перших приватних...

Зареєструвати підприємство

 
БезВІЗ: Подорожуй, відпочивай, рекомендуй. UA BezVIZ
Группа Facebook · 1 013 участников
Присоединиться к группе
Як оформити закордонний біометричний паспорт? Вимоги країн Євросоюзу, Інфографіка, досвід подорожуючих, цікаві розповіді та багато іншого обговорюємо ...
 

Подати оголошення

Маєш файний шанс додати своє оголошення!

•Безкоштовно!

•Довго зберігається!

•Дуже круто!