Валерій Лунченко щодо питання пенсійної реформи - Мукачево.today

Травень

20

2017

Валерій Лунченко щодо питання пенсійної реформи

182

0

0

Н

ародний депутат України, закарпатець Валерій Лунченко звернувся Віце-прем’єр Міністра України Павла Розенка із запитом щодо того, як Уряд проваджує осучаснення пенсій та готує проведення пенсійної реформи. Також народний обранець проаналізував стан пенсійного забезпечення в Україні:

Матеріалів щодо стану пенсійної системи України в інтернеті сила силенна: і наукових, і студентських, і популярних, - словом, яких завгодно. Лейтмотивом більшості з них є теза про необхідність пенсійної реформи, яка давно назріла і вже майже перезріла. Дореволюційна влада у відносно спокійні часи не хотіла нею займатися, а нинішня нібито хоче, але в наявних умовах надзвичайно складно їй щось зробити.

Так звана пенсійна реформа авторства Сергія Тігіпка, яка звелася до підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років, збільшення на 10 років страхового стажу, потрібного для оформлення повноцінної пенсії за віком, та зміни ряду технічних положень порядку визначення розміру пенсій, не дала очікуваного економічного ефекту.

Діюче нині законодавство після "реформи Тігіпка" передбачає трирівневу систему пенсійного забезпечення. Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового пенсійного страхування; другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового пенсійного страхування; і третій рівень - система добровільних пенсійних заощаджень.

Однак другий рівень, який планувалося ввести ще з 2007 року, досі не працює. Третій рівень, сутність якого є приватне страхування пенсій через добровільне залучення коштів громадян і організацій у недержавні пенсійні фонди, страхові компанії і банківські установи, розвивається повільно і характеризується невеликими обсягами пенсійних виплат.

Ну, а солідарна система, яка дісталася у спадщину з радянських часів, через ряд об’єктивних і суб’єктивних причин, не забезпечує збалансованості бюджету пенсійного фонду, дефіцит якого зріс до величезного значення і вимушено вже багато років покривається видатками державного бюджету.

У затверджених Урядом України бюджетах Пенсійного фонду України на 2016 і 2017 роки обсяг фінансування з Державного бюджету України на згадану мету передбачається у 142,6 млрд.грн і 141,3 млрд.грн, відповідно, або 55,5% та 50,3% до загальної суми доходів. Отже власні надходження Пенсійного фонду в діючий системі забезпечують видаткову частину лише на половину. Зазначу, що у 2014 і 2015 роках дотація Пенсійному фонду з держбюджету була практично у два рази менше, ніж заплановано на 2016 і 2017 роки. Це означає, що передбачені планові обсяги власних надходжень різко впали. Чому? Це необхідно серйозно досліджувати окремо. Однак і без цього очевидно, що з таким 50-відсотковим дефіцитом бюджету треба щось робити.

Проста теорія підказує, що вирішити цю проблему можна шляхом підвищення пенсійного віку або зменшення розміру пенсій. Але і перший, і другий шляхи - хибні.

Підвищення пенсійного віку, якщо навіть відкинути слабкі показники тривалості життя українців, призводять до того, що робочі місця, які сьогодні зайняті людьми старшого віку не будуть звільнені. Відповідно, молодь буде ще більше непрацевлаштованою, що змушуватиме державу більше грошей витрачати на забезпечення соціальних виплат з безробіття. Або ж взагалі, як вже і зараз відбувається, молодь буде більш масово в пошуках роботи виїжджати з країни. З-за кордону багато з них, як і з тих, хто відправляється в інші країни на навчання, вже назад додому не повернуться. Будуть працювати на чужі економіки. Крім того, левова частина наших громадян, якщо пенсійний вік встановити, скажімо, на рівні 65 років, як це здійснено у багатьох європейських країнах, до пенсії просто банально не доживуть. Особливо українські чоловіки.

Зменшувати ж пенсії, середній рівень яких і так вже впав в еквіваленті до трохи більше ніж 70 доларів США, це було б не просто безглуздим і безсоромним кроком , а я би сказав відверто: і морально і економічно – злочинним.

Уряд держави після Революції Гідності цілком правильно не пішов на такі антинародні кроки, хоча відчував сильний зовнішній тиск, щодо подібного вирішення проблеми дефіциту Пенсійного фонду. Гаряча ж фаза збройної агаресії на сході держави не давала тоді інших можливостей розв"язання цього завдання.

Є інший теоретичний спосіб здолання дефіциту Пенсійного фонду - це оздоровлення, стабілізація і приріст економіки, що супроводжується збільшенням платежів і внесків суб’єктів господарювання у пенсійний бюджет. Над цим і повинні наполегливо працювати наші урядовці, вся країна, відкинувши навіть думки про вищезгадані хибні шляхи.

Розмірковуючи над тим, які ж є можливості прискорення допомоги українським пенсіонерам, звернув увагу на наступне.

Після значного підвищення в Україні мінімальної зарплати з 1 січня 2017 року і посилення санкцій за недотримання цього важливого соціального стандарту, економічна статистика зафіксувала певні тенденції. Так, середня зарплата по державі в цілому у січні, лютому і березні 2017 року становила, відповідно, 5378 грн, 5890 грн і 6752 грн (копійки автор відкинув). У цих же місяцях рік тому; 3894 грн, 4029 грн і 4208 грн. Отже, при постійному щомісячному зростанні рівня середньої зарплати приблизно на 10 відсотків, відбувся у березні 2017 року різкий стрибок до попереднього місяця майже на 26%, а до відповідного періоду минулого року майже на 60% . Даних за квітень поточного року поки що не оприлюднено, однак, думаю, що показники покажуть приблизно такі ж індекси змін.

Отже, викликаний зміною держстандартів на мінімалку (цілком вірне рішення Уряду) ріст в цьому році середньої зарплати, який, як бачимо, наростає однозначно збільшує відрахування у пенсійний фонд, змінюючи у позитивному напрямку співвідношення джерел його наповнення на користь власних надходжень. Як мені видається, створюються умови для уточнення як бюджету Пенсійного фонду, так і Державного бюджету, в напрямку поступового спрямування коштів вже у найближчі місяці на осучаснення призначених у попередні роки пенсій за віком та відновлення систематичної індексації пенсій на показники інфляції.

Загальна кількість пенсіонерів в Україні зараз (без урахування тимчасово окупованих територій) складає майже 12,3 млн. осіб, їх середня пенсія на 1 квітня 2017 року становила 1832 грн, а на початок року - 1828 грн, тобто практично не змінилася. Тоді як зарплати в країні ростуть і ростуть за ними ціни і вартість життя. Якщо не приймати термінових рішень про приведення розмірів раніше призначених пенсій у відповідність хоча б до їх реальної купівельної спроможності на момент призначення, стан зубожіння більшості українських пенсіонерів швидко наблизиться до соціальної катастрофи. Якщо це вже не сталося. Адже осучаснення призначених пенсій і компенсація втрат через інфляцію не проводиться належним чином вже майже 10 років, тоді як курс гривні до твердих світових валют за цей період знизився у п’ять разів. Щоб бути справедливим зазначу, що увесь цей період регулярно підвищувався на невеличкий поріг розмір мінімальної пенсії. Наприклад, станом на 1 травня 2007 року мінімалка складала 380 грн, або 75 дол. США по курсу того дня, з 1 травня 2017 року встановлена в сумі 1312 грн або приблизно 50 дол. США по курсу цього дня. Але цей мінімальний розмір поглинав все більше раніше призначених пенсій. А це класичний приклад шляху на зрівнялівку, де вже не має значення ні стаж роботи до пенсій, ні рівень заробітку, ні статус людини внаслідок кар’єрного росту, тобто шлях зрівнялівки в зубожінні. Адже сьогодні близько 8 млн. пенсіонерів або понад 60% від їх загальної чисельності отримують лише мінімальну пенсію, тобто розрахунково мають прожити на суму, меншу, ніж 2 долари США на день. А це зовсім неприйнятно для нашої держави, яка, вірю, стане і могутньою, і квітучою.

На жаль, висновки проведених мною лише декількох розрахунків, м’яко кажучи невтішні і діяти необхідно вже негайно, не відкладаючи на літо, осінь, чи ще кудись. Треба виводити нинішніх пенсіонерів із глухого фінансово кута і паралельно закладати надійну систему для майбутніх поколінь, адже всіх колись наздоганяє старість, і хто, якщо не держава, а це всі ми з вами, повинна подбати про своїх рідних.

Спеціальна робоча група при Мінсоцполітики ще за часів Міністра Павла Розенка, у 2015 році планувала завершити роботу щодо запровадження накопичувальної пенсійної системи, маючи на меті запустити її з 1 січня 2016 року. Однак вже 2017 рік наближається до літа, а ми все ще там де були - критикуємо солідарну систему, бідкаємося, що немає грошей, заморозивши доходи пенсіонерів, які б рухали економіку. Мною підготовлено конкретне звернення до Віце-Прем"єр-Міністра України Павла Розенка. Cподіваюся на позитивні зрушення вже найближчим часом.

Народний депутат України Валерій Лунченко

Дивіться також

Новини партнерів

Ми в соц. мережах


Рекомендовані підприємства

Медичний центр "Архімед"

Медицина

Медичний центр «Архімед» — один з перших приватних...

Зареєструвати підприємство

Подати оголошення

Маєш файний шанс додати своє оголошення!

•Безкоштовно!

•Довго зберігається!

•Дуже круто!