Волонтер із Гонконгу Луіс Лім плете маскувальні сітки в Ужгороді

Луіс Лім приїхав до України з Гонконгу і вже кілька місяців допомагає тут як волонтер. В Ужгороді він плете маскувальні сітки, викладає дітям англійську та китайську, відвідує поранених військових у лікарнях і опікується тваринами в притулках. Крім Ужгорода, за його словами, він волонтерить у Львові, Києві та Ніжині.

У Гонконгу Луіс працював біржовим брокером та інвестором. До України вперше приїхав як волонтер у 2016 році, а нині є членом української волонтерської організації «Одеські бойові котики». «Наша організація допомагає транспортувати та доставляти гуманітарну допомогу з європейських країн до України. За останні чотири роки ми здійснили понад 80 таких місій з доставки гуманітарної допомоги», — розповів він.

Поштовхом до волонтерства стала історія друга. У 2014 році, коли на сході України розпочалася війна, Луіс навчався в США, де його одногрупником був українець, який невдовзі повернувся додому та долучився до армії. «Через десять років після закінчення університету я сказав: «Я дуже сумую за цим другом». Я спробував дізнатися, де зараз Алекс і як з ним зв'язатися, і з'ясував, що, ймовірно, вже на першому тижні служби він вирушив на передову і з того часу просто зник», — згадує волонтер.

Рішення поїхати до України батьки та друзі Луіса не підтримали. «Для них це війна між Україною та Росією. Мабуть, тому що я китаєць, це не має бути моєю війною. Вони не розуміють, чому я тут і це мене дивує», — поділився він. Водночас сам переконаний, що допомагати людям потрібно: «Це війна для всіх людей. Бо сьогодні, коли одна країна намагається вторгнутися в інші країни, а агресор не несе жодного покарання чи санкцій, я не вважаю це справедливим і хочу допомогти людям тут. Не лише українцям, а всім людям. Я теж людина. Я хочу зупинити цю війну».

В Ужгороді Луіс плете сітки разом з іншими волонтерами, зокрема з місцевою жителькою Ольгою Ящищак. Вони познайомилися, коли чоловік лише приїхав до України. «Мовчазний, тихенький прийшов, попросив, щоб йому допомогли, навчили його плести наші сітки. Трошки в нього не виходило спочатку, але він дуже добрий учень, старався. Говорили ми з ним так майже на пальцях, але є в нас дівчата, які добре володіють англійською. Але він і так контактний дуже», — розповіла жінка.

За словами Луіса Ліма, в Україні до нього ставляться добре: «Незалежно від того, якою волонтерською роботою я тут займаюся, я відчуваю доброту місцевих жителів. Усі вони ставляться до мене дуже добре. У мене тут, в Ужгороді, також є багато українських друзів».

Нині іноземець хоче отримати посвідку на тимчасове проживання, аби залишитися в Україні щонайменше на рік. За місяць життя на Закарпатті в нього вже з'явилися власні вподобання: улюбленою стравою став бограч, а вітається Луіс найчастіше фразою «Добрий день».