В Ужгороді вшанували пам'ять загиблого воїна Дениса Кофеля

Меморіальна зустріч відбулася в ужгородському ліцеї імені Василя Ґренджі-Донського. Її організували за програмою проєкту «Герої серед нас» — його проводить відділення цивільно-військового співробітництва Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Денис Кофель служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України. До війська він приєднався одразу після 18 років, а з початку повномасштабного вторгнення був на фронті. Загинув 24 травня 2022 року через осколкове поранення в шию — йому було 20 років. 20 вересня 2026 року йому могло виповнитися 25.

Перед вступом до війська Денис закінчив дев'ятий клас і навчався в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою в Мукачеві.

Учителька української мови та літератури Христина Керита прочитала на зустрічі вірш, присвячений своєму учневі: «У яких світах, Дениску? Де ти? Вирвалась душа твоя з пітьми. Бо від зла й ворожої ракети ти закрив нас юними грудьми».

«Дуже боляче говорити про Дениса у минулому часі. Я взагалі вважаю, що війна — це страшний злочин проти людства. Не мають 20-річні хлопці лягати в землю. Все майбутнє було перед ним. Я не хочу казати, що, наприклад, він був ідеальним учнем, але він був дуже спокійний, дуже витриманий», — розповіла Христина Керита.

Інша вчителька, Мар'яна Кривуца, згадує Дениса зі шкільних років: «Ви знаєте, він був такий невисокий, з дуже такими великими голубими очима. І дитина була дуже добра. Я його запам'ятала як щирого, світлого хлопця, який залишив після себе таке враження, що ця дитина пройде по життю із добром».

Мама воїна Оксана Кофель пригадує, що 24 травня — день народження його дідуся. Того ранку син зателефонував привітати рідного, але за кілька годин його не стало.

«Він зранку ще передзвонив нам, привітав дідуся і сказав: "За можливості я ще передзвоню". Але, на жаль, того ж дня він на заході сонця загинув через осколкове поранення в шию. Він у нас завжди був усміхненим. Всі його називали "живчиком", "смайликом" — такий позитивчик», — розповіла пані Оксана.

Друг дитинства Андрій Акімов згадує Дениса як людину, яка ніколи не сумувала: «Ніколи не сумував, завжди посміхався. Таким я його все життя і пам'ятаю, я його, в принципі, знав до останніх його днів. І навіть, коли почалась повномасштабна війна і він зразу пішов туди захищати Україну, відбивати напад. Навіть в тих боях, які йшли за Київ, Ірпінь, він ніколи не жалівся і завжди, коли дзвонив, в нього був такий усміхнений голос і позитивна думка. Коли в нього питав щось, він завжди казав: "Не хвилюйся, все добре"».

Офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Олександр Гаврош зазначив, що такі заходи проводять регулярно: «Такі акції ми проводимо раз на місяць в якійсь школі. І вчора якраз 25 років би було Денису Кофелю. І тому ми сьогодні зібралися в ліцеї імені Василя Ґренджі-Донського, щоб згадати його і вшанувати його ювілей».